Сторінка соціального педагога

Стосунки з однолітками

1. Вміти самостійно залагоджувати конфлікти з однолітками.

2. Вміти радіти за успіхи інших.

3. Вміти співчувати.

4. Спокійно приймати критику на свою адресу.

5. Знати, що таке особистий простір іншої людини.

6. Навчитися просити вибачення.

7. Правильно реагувати на відповідь «НІ».

8. Не перебивати співрозмовника.

9. Не нахвалювати себе в присутності однолітків.

10. Не зловтішатися з чужих невдач.

11. Навчитися дружити.

12. Звертатися до інших по імені, з повагою, намагатися не вживати прізвизька.

13. Вміти не робити висновки про людину лише по її зовнішньому вигляду.

14. Розуміти, що всі люди – різні (знати про різницю національностей, віросповідання, мов тощо).

15. Вміти поступатися, йти на компроміси.

16. Не ігнорувати бажання інших.

17. Не вважати захоплення інших дурницями.

18. Уміти слухати та бути уважним до розповіді співрозмовника.

Соціальні навички в школі

19. Проявляти терпіння, вміти чекати (терпляче стояти в черзі, сидіти спокійно до дзвоника на перерву тощо).

20. Завжди доводити свою думку до кінця, вміти завершувати розповідь.

21. Спілкуватися в колективі.

22. Не боятися висловлювати ідеї, власне бачення.

Власні досягнення

23. Жити за щоденним режимом.

24. Не цуратися праці руками.

25. Чітко розуміти, що кожен вчинок завжди має свої наслідки.

26. Вміти відповідати за погані вчинки.

27. Вчитися сміливо казати правду.

28. Знати, що таке практичність.

29. Вміти планувати власний день.

30. Знати про корисні та шкідливі звички.

31. Ознайомитися з грішми, самостійно робити перші покупки, навчитися відповідально поводитися з грошима.

32. Проявляти любов, піклування до тварин.

33. Обрати для себе хобі.

Спілкування з дорослими, сім’єю

34. Проявляти повагу до дорослих.

35. Першою вітатися з дорослою людиною.

36. Знати про свої домашні обов’язки.

37. Знати про родинні свята (дні народження родичів, важливі сімейні дати).

38. Не соромитися просити про допомогу.

39. Бути обізнаним у правилах спілкування з незнайомими людьми (йдеться не лише про ввічливість, але й власну безпеку – знати про педофілів, грабіжників тощо).

40. Вміти озвучити, які емоції переживає зараз.

41. Уміти чітко розповідати батькам, як пройшов день.

42. Розуміти реакцію людей по жестах, міміці.

43. Виконувати доручення батьків.

44. Розуміти, що погані вчинки завдають болю іншим людям.

45. Розуміти, що біль може бути фізичним та душевним.

46. Контролювати свою поведінку в громадських місцях.

47. Допомагати людям похилого віку.

48. Завжди повідомляти батькам про свої плани.

49. Розуміти, яка інформація є сімейною і не потребує розголошування серед друзів.

50. Уміти поважати чужу працю.

· втрата інтересу до звичних видів діяльності, недостатня життєва активність;

· будь­які раптові зміни в поведінці чи настрої (особливо ті, що віддаляють від звичного кола спілкування);

· раптове зниження успішності навчання, втрата інтересу до захоплень, хобі, спорту, школи;

· незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

· погана поведінка в навчальному закладі, агресивна поведінка;

· непритаманна непосидючість, неспокійність;

· прагнення того, щоб інші дали спокій, присутність інших спричиняє роздратування;

· незрозумілі (або такі, що часто повторюються) зникнення з дому і пропуски занять;

· споживання тютюну, алкогольних, наркотичних речовин;

· інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

У разі появи цих явищ слід уважніше придивитися до поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

Поведінкові ознаки:

· схильність до необміркованих учинків;

· розлучення з дорогими речами або грошима;

· придбання засобів для скоєння суїциду;

· підбиття підсумків, раптове упорядкування справ, приготування до смерті;

· нехтування зовнішнім виглядом;

· багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;

· повторне прослуховування сумної музики й пісень;

· уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність, самоізоляція від родини та знайомих;

· зміна добового ритму (активність уночі та сон удень);

· збільшення або втрата апетиту;

· млявість та апатія;

· неможливість сконцентруватися й ухвалювати рішення, неуважність або розгубленість чи навпаки надмірна фіксація уваги на дрібницях.

Найпоширеніші словесні ознаки суїцидальної поведінки:

· висловлювання впевненості у безпорадності й залежності від інших, самозвинувачення;

· повільне, маловиразне мовлення;

· розпач і плач;

· прощання, розмови або жарти щодо бажання померти, безпосередні заяви на зразок: «Я розмірковую про самогубство», «Було б краще вмерти», «Я не хочу більше жити»; фрази на зразок: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», «Вони пошкодують, коли я піду»;

· повідомлення про конкретний план суїциду;

· подвійна оцінка значущих подій.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

· подвійність емоцій і почуттів, надмірна емоційність;

· почуття провини або відчуття невдачі, поразки, докори на свою адресу, низька самооцінка;

· безпорадність, безнадійність, переживання горя;

· ознаки депресії, почуття нудьги, втоми;

· надмірні побоювання або страхи.

Чинники ризику появи суїцидальної поведінки:

· висока конфліктність у спілкуванні, вербальна й фізична агресія;

· прагнення домінування або орієнтація на залежність;

· ізоляція підлітка в класі чи групі;

· неблагополучне сімейне оточення, раннє дорослішання;

· спадковий чинник, наявність в анамнезі невротичних, особистісних розладів або депресивних станів;

· неадекватна самооцінка;

· переживання конфлікту, психотравмувальної ситуації, втрата членів сім’ї;

· імпульсивність, неадекватність реакцій;

· егоцентризм;

· алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.

· Деякі з цих ознак мають «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи в житті молодої людини. Суїцидальний ризик підвищується, якщо кризовому стану й актуальному суїцидогенному конфлікту передували спроби самогубства.

1. Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації необхідно ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких проявляється бажання дитини накласти на себе руки. Підліток може висловлювати бажання померти, коли щось відбувається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому те, що він просить, або не відпускають кудись). Те саме бажання він може виявити, коли батьки карають або неповнолітній намагається спонукати батьків відчувати провину, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим зі своєю метою. Батькам необхідно проаналізувати, коли підліток повторить подібне висловлювання або ж виявляє бажання померти в несподіваній ситуації (наприклад, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів), як часто висловлюється бажання померти й за яких обставин. Іноді думки про самогубство, по суті, є спробою маніпуляції. Підлітку необхідно дати можливість висловити свої почуття та обговорити їх.

2. Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними, чи надходять як спроба маніпуляції, батькам слід спробувати виявити значущі ознаки небезпеки. Якщо вони помічають одразу декілька ознак — то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати різні відповіді на серйозні питання, не говорити, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише посилити в підлітка почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Необхідно прагнути того, щоб підліток сам пропонував альтернативні розв’язання своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або нерозв’язані питання, то краще звернутися до практичного психолога, психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.

Рекомендації батькам, коли дитина виявляє суїцидальні тенденції або відчай

· Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

· дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дасть змогу налагодити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми й труднощі;

· важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину. Іноді найбільш дієвою є невербальна комунікація — жести, дотики тощо;

· говоріть із дитиною на рівних, не варто діяти, як учитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, адже це може відштовхнути дитину;

· зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

· не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте мовчання для того, аби краще подумати і вам, і дитині;

· виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні;

· спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті проблеми;

· намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

· дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації;

· обійміть дитину, для гарного самопочуття необхідно обійматися не менше восьми разів на день;

· сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

· покажіть, що дитина вам не байдужа, дайте відчути, що вона бажана;

· якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч;

· якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття й любові тощо.

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також поліпшення спілкування в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

ДІТЯМ

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи, свої паролі.

2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

4. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

5. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

6. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

7.Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

8.Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

БАТЬКАМ

1. Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність. Щоб убезпечити свою дитину у мережі Ви маєте знати про інтернет, принаймні, не менше за неї.

2. Станьте для дитини порадником. Опановуйте інтернет разом. Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має порадитися з Вами. Навчіть перевіряти інформацію з мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

3. Станьте для своєї дитини другом у соціальних мережах, або попросіть близьких знайомих зробити це. Якщо Ваша дитина не бажає підтверджувати дружбу з Вами, попросіть Ваших друзів молодшого віку подружитися з нею у соціальних мережах. Ви завжди маєте знати, чим займається та з ким спілкується Ваша дитина у Мережі.

4. Встановіть на мобільному телефоні своєї дитини безкоштовну соціальну послугу «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів. Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси. Щоб захистити дітей від ризиків віртуального світу, використовуйте поновлюваний список рекомендованих сайтів для дітей.